До чого приведе мораторій на повернення депозитів?

Фото ubr.uaФото ubr.ua
Print Friendly
Фото ubr.ua

Фото ubr.ua

Уже багато років, особливо в періоди криз ліквідності, порушують питання про законодавчу заборону дострокового повернення строкових депозитів фізичних осіб.

Та як тільки активні прирости поновлювалися, ця тема відходила на другий план. Нове керівництво НБУ, як мені здається, буде готовим втілити цю ініціативу в реальність після стабілізації ситуації у фінансовій системі.

Для банків це, безперечно, були б позитивні зміни, за винятком лише ситуації, коли цю заборону вводили б у період відпливів. Але цікавіше розуміти: для простого вкладника це погано чи добре? Пропоную аргументовано розібратися.

Якщо дивитися на заборону «просто і прямо», то для вкладників це створює очевидну проблему, якщо терміново знадобляться гроші.

Сьогодні, написавши заяву на дострокове повернення депозиту, вкладник може отримати свої гроші протягом декількох днів. Якщо введуть заборону на дострокове повернення коштів, залишиться тільки гортати календар і чекати на свій час Х, тобто на дату закінчення депозитного договору. Із цього погляду заборона – це погано для вкладника, особливо якщо на завершення договору потрібно чекати не один місяць.

Практика показує, що абсолютна більшість заяв на достроковий розрив депозитних договорів ніяк не пов’язана з реальною потребою в «кеші» (наприклад, на лікування чи здійснення якоїсь нагальної купівлі). Основна причина – банальний страх втратити гроші. Із різних причин. І, що найцікавіше, ці причини дуже часто ніяк не пов’язані безпосередньо з банком (його поганим фінансовим станом), в якому розміщено депозит.

Сьогоднішня ситуація – яскравий приклад цього. Якщо 2013 року, напевно, не було такого банку, який за результатами року не мав би «плюс» за депозитами фізичних осіб, то в I півріччі 2014-го не було такого банку, в якого (навіть у надліквідного і найнадійнішого з багаторічною історією) не зросла кількість заяв від фізичних осіб на дострокове повернення депозитних коштів.

Практика показує, що абсолютна більшість заяв на достроковий розрив депозитних договорів ніяк не пов’язана з реальною потребою в «кеші» (наприклад, на лікування чи здійснення якоїсь нагальної купівлі). Основна причина – банальний страх втратити гроші

Мотиви поведінки вкладників в умовах нестабільності зрозумілі: знаючи, що зараз інші вкладники побіжать достроково забирати «кровні», маючи таку можливість «за законом!», потрібно встигнути першим забрати кошти з банку. Варто зауважити, що в загальній кількості клієнтів занадто «нервових» лише менш як 1%. Але той галас і резонанс, який вони здіймають у прямому і переносному сенсі, впливає на поведінку інших: з’являються нові охочі достроково повернути депозити.

Банк, який нормально працює, не може тримати в касі велику частку залучених (платних!) депозитів, інакше це вже буде не банк, а піраміда на кшталт «МММ».

Банк надає ресурси іншим клієнтам у формі кредитів на певний термін і не може вимагати погашення кредитів у будь-який момент часу. Тому коли суттєво збільшується кількість вимог щодо дострокового (читай «незапланованого») повернення депозитів, у банку виникає штучний дефіцит коштів зі зрозумілими негативними наслідками – затримання/призупинення платежів із великою ймовірністю банкрутства та втратою більшості заощаджень.

Читайте також: Нацбанку пропонують ввести мораторій на повернення депозитів

А тепер змоделюймо ситуацію, за якої вкладники забирають свої депозити тільки в зазначений у договорі термін. У такому разі банк може з легкістю спланувати свої грошові потоки і спокійно здійснювати всі виплати. У фінустанови не виникає непрогнозованих сплесків з відпливами депозитів і забезпечується збереження всіх депозитних вкладів. Багатьох вкладників усвідомлення того, що всі перебувають у рівних умовах, спонукає стриманіше реагувати на періодичні занепокоєння на банківському ринку України.

Крім того, заборона достроково повертати вклади дала б багатьом вкладникам можливість уникнути втрати зароблених відсотків. За моїми оцінками, тільки в І півріччі 2014 року, коли обсяги дострокового повернення були максимальними, клієнти через дострокове повернення своїх депозитів втратили близько 500 млн гривень відсоткових доходів. Я впевнений, що чимало з них сьогодні шкодують про «необдуманий емоційний зрив».

Ще один позитивний аспект заборони – це зменшення боргового навантаження на позичальників.

Річ у тім, що при збільшенні обсягів дострокового розриву депозитів банки підвищують відсоткові ставки за депозитними програмами, що відображається у зростанні відсоткових ставок за кредитами, зокрема й за виданими раніше. Що менший тиск на ліквідність банківської установи, то прийнятнішими будуть ставки за кредитними продуктами.

Отже, обмеження операцій із дострокового повернення депозитів дало б змогу суттєво підвищити стабільність роботи банківського сектору. Якщо пожертвувати інтересами мізерного відсотка вкладників-панікерів, можна забезпечити збереження всіх банківських вкладів, зниження рівня відсоткових ставок за кредитами, що в результаті створює умови для динамічнішого розвитку сектору зокрема та економіки країни в цілому.

Автор Микола Войтків (керівник управління загальнобанківських ризиків банку Фінанси та кредит)

Джерело Forbes.ua