Петро Козинець: “Стиль керівництва у мене однозначно демократичний”

Print Friendly

Петро КозинецьГерой цього нашого інтерв’ю стояв біля витоків кредитної кооперації в Україні і 22 роки свого життя присвятив становленню руху кредитних спілок. До вашої уваги – розмова з Президентом Національної асоціації кредитних спілок України Петром Козинцем.

   Петре Миколайовичу, Ви були одним із тих, хто починав відродження кредитної кооперації в Україні. Хто тоді  був пліч-о-пліч з Вами і хто з цих людей і зараз «в строю»?

– У першому півріччі 1992 року в Україні було створено перші три кредитні спілки: КС „Самопоміч” (м. Кривий Ріг), КС „Вигода” (м. Стрий) та КС „АЖІО” (м. Київ). В червні 1992 року розпочав свою діяльність Оргкомітет по відродженню кредитних спілок в Україні, який я очолював, працюючи на той час в Секретаріаті Верховної Ради України. Безумовно, вважаючи ці події початком відродження кредитно-кооперативного руху в Україні та додавши до них таку важливу подію, як створення Національної асоціації кредитних спілок України в червні 1994 року список тих, хто стояв пліч-о-пліч, буде дуже довгим. Назву лише частину з них, поділивши їх на три категорії.

–    Кредитні спілки: Петро Маковський, Ірина Драгомирецька, Ростислав Гайдаєнко, Валерій Кібальний, Станіслав Аржевітін, Андрій Оленчик, Катерина Калустова, Микола Кадацький.

–       Українські кооператори США та Канади: Богда Ватраль, Дмитро Григорчук, Ігор Ляшок, Петро Микуляк, Ольга Завіруха, Тарас Підзамецький, Ярослав Скрипник, Богдан Кекіш, Тамара Денисенко.

–       Українські державні службовці: Василь Євтухов, Володимир Пилипчук, Василь Пасічник, Жанна Докторова, Юрій Єхануров.

Звісно, до цього списку можна додати десятки прізвищ по кожній категорії Приємно ж те, що більшість тих, хто починав відродження, і сьогодні, як то кажуть, на передовій.

–      Чим з досягнутого за цей час пишаєтеся найбільше і чого ще хотілося б досягти?

Всі досягнення можна теж перелічувати довго. По-перше, ще в 1992 році нам вдалося стати зразу ж незалежними, не потрапити під крило ні однієї політичної сили чи діючого на той час громадського руху. Це було дуже складно. На певному етапі це ускладнювало становлення, але згодом стало важливим позитивним фактором розвитку.

По-друге, в перші роки становлення руху кредитних спілок нам вдалося, будучи незалежними ні від кого, налагодити конструктивну співпрацю з Державою, пролобіювати відповідний Указ Президента, вирішити питання неприбутковості кредитних спілок.

По-третє, на мій погляд, ми дуже ефективно скористалися міжнародною підтримкою, не проїли та не розбазарили донорські матеріальні ресурси, показали себе надійними та відповідальними партнерами, домоглися самодостатньості, де-факто стали саморегулятором ринку.

По-четверте, нам вдалося сформувати команду професіоналів. Більше половини працівників виконавчої дирекції НАКСУ працюють в апараті понад 15 років, більшість спеціалістів інших об’єднань на нашому ринку — теж вихованці школи НАКСУ. Пишаємось ми також створеною матеріальною базою НАКСУ — маємо власне приміщення, чітко функціонуючі спільні фінансові фонди Асоціації, які витримали навіть 2008 рік, при цьому допомігши багатьом вистояти.

І останнє: ми пишаємось атмосферою довіри та взаємоповаги, яка за роки сформувалася між членами НАКСУ та її керівними органами. І це при тому, що ми ніколи ні перед ким не прогиналися. Це стосується і міжнародних проектів, і певної волюнтаристської політики в окремі періоди функціонування нашого регулятора.

Чого хотілося б досягти, то це, по-перше, розуміння держави важливості розвитку кредитно-кооперативного руху. По-друге — об’єднання ринку кредитних спілок. Причому, мова не йде про об’єднання асоціацій: конкуренція — це навіть добре для ринку. Необхідне об’єднання позицій та усунення недобросовісної конкуренції, яка шкодить всім. Дуже важливо також позбутися тимчасових попутників, які час від часу компрометують рух кредитних спілок.

–    Незважаючи на ряд плюсів від участі у професійних об’єднаннях, значна частина кредитівок обрала одиночне плавання. Що, на Вашу думку, утримує майже три сотні українських кредитних спілок від вступу в асоціації?

 Дійсно, половина кредитних спілок не входить до жодного об’єднання. Але тут немає єдиної причини. Причини в кожного різні.

Значна частина необ’єднаних спілок, на мою думку, не прийшли на ринок надовго і їх цікавить лише сьогодення; відповідно, розвиток всього руху їх турбує мало. Частина не розуміє чисто економічної вигоди членства в асоціації. Частина не хоче додаткового контролю та регулювання, та й законодавча база практично нічим не спонукає кредитні спілки до членства в об’єднаннях, як це має місце в багатьох країнах. Самокритично необхідно відмітити, що якоюсь мірою в цьому є вина і самих асоціацій.

–    А якби Ви були керівником кредитної спілки, чому б Ви обрали саме НАКСУ?

–  Якби я був керівником кредитної спілки, я б обов’язково вступив би до НАКСУ, беручи до уваги те, про що говорилося у відповіді на перше і, особливо, на друге питання. Головне, що я мав би можливість кваліфікованої допомоги по всіх питаннях діяльності кредитної спілки, якої я не отримав би більше ніде, і ще мав би можливість користуватися всіма фондами за програмами, сформованими в НАКСУ за 19 років. Ще мав би можливість брати реальну участь у формуванні позиції ринку щодо законодавчих змін.

–   Наразі НАКСУ веде досить стриману інформаційну політику. Чому так?

–  Ви дуже правильно висловились: „стриману інформаційну політику”. На мою думку, інформаційна політика має бути широкою, професійною, об’єктивною, вчасною, але ні в якому разі не популістською, не агресивною і саме головне — вона має бути правдивою.

Особлива тема — це інформаційна політика щодо лобістських зусиль. Якщо я хочу на чомусь піаритись — я буду інформувати про свої титанічні зусилля і показувати, який я невтомний борець та захисник. Якщо ж я хочу вирішити позитивно питання, то спочатку подумаю, наскільки піар буде позитивом для вирішення питання по суті.

–  А чим, на Вашу думку, зумовлене засилля негативної інформації про кредитні спілки в інформпросторі?

По-перше, і, можливо, головне — якщо ми проаналізуємо інформпростір взагалі, то негатив — головний пріоритет для більшості засобів масової інформації у всіх напрямках життєдіяльності. Складається враження, буцімто журналісти і все суспільство пливуть на різних кораблях, і це дуже сумно. Всім же добре зрозуміло, що в наш нелегкий час інформування самим негативом через ЗМІ не додає оптимізму, який потрібен усім. Фінансових можливостей протистояти спланованому антипіару рух кредитних спілок не має. А всім відомо, що маленькі завжди заважають великим. Загальновідомо, що один середній банк, що „лопнув”, наніс збитків суспільству більше, ніж всі кредитні спілки разом узяті. А коли читаєш пресу чи дивишся телевізор — картина інша. Приємно лише одне: в регіонах, де кредитні спілки працюють довгі роки, і працюють стабільно, надійно та для людей, ніхто на цей антипіар вже не звертає уваги.

– Поговоримо про тих, хто поряд з Вами. На сторонній погляд, НАКСУ справляє враження моноліту. За якими критеріями підбираєте людей у Вашу команду?

–     Дякую за таку оцінку. Я вже говорив про свою команду. Дуже складним був період кінця 1990-х років, коли вже без міжнародної допомоги нам необхідно було зберегти професійні кадри, ще не будучи самодостатніми. Я вдячний своїм колегам — практично ніхто в той час корабель не покинув.

Головні критерії, за якими підбиралась команда — це професійність, порядність, відданість справі, вміння та бажання підставити плече, незважаючи на посадові інструкції. В нашій команді ніхто не працює за принципом „Виконую тільки свої обов’язки, а щодо іншого, то моя хата скраю”. Принцип „Я начальник — ти дурак” в нас ніколи не вітався.

–  А Ваш власний стиль керівництва ближче до авторитарного чи до демократичного? І чому саме так?

–  Щодо стилю керівництва, то у мене він однозначно демократичний, можливо, інколи навіть занадто. Причому, таким він був завжди. Чи виправдано це? Я вважаю, що в цілому виправдано, за умови, що сформована команда відданих справі людей, які вболівають за інтереси організації, за оцінку людей, а не переймаються тільки особистими інтересами. В іншому випадку такий стиль буде дуже шкідливим. Будемо вважати, що мені просто пощастило в житті з колегами. А якщо хтось один чи декілька не вписувались в ці принципи, зазвичай вони усувалися самі.

–    Класичне питання: як Ви відпочиваєте від роботи і що Вас надихає на нові звершення?

–  Щодо відпочинку, то класичних відпусток у мене за 19 років в НАКСУ практично не було. Серед хобі — рибалка, гриби, природа, сад, город. Добре відпочивати серед друзів молодості на неформальних зібраннях. А надихає на нові звершення тільки одне — коли ти бачиш результати своїх зусиль, коли бачиш, що твоя діяльність корисна іншим і коли  тебе розуміють і підтримують.

–    І на завершення цієї розмови: що б Ви побажали колегам у День кредитних спілок?

–   В день професійного свята хочеться побажати всім причетним до кредитно-кооперативного руху оптимізму, впевненості в доброму майбутньому, високої оцінки та довіри до себе людей, ну і, звісно ж, доброго здоров’я, довголіття та натхнення на нові звершення.

Зі святом, колеги!

Розпитувала Олеся Шніцер