Як банки розв’язують проблеми з погашенням кредитів у зоні АТО

1440763013
Print Friendly

Прийнято вважати, що АТО – мертва зона для претензій кредиторів. Багато позичальників вважають, що можуть зовсім не виплачувати борги. Можливо, частково це переконання з’явилося на тлі кількох пом’якшувальних чинників, які використовувалися, щоб зменшити фінансове навантаження на мешканців постраждалого регіону. Але є й інша причина. Чуючи зі ЗМІ фразу «банки зазнали величезних збитків через військовий конфлікт на Донбасі», люди автоматично зараховують до тих «збитків» і свої борги. Більшість українців не стежать (або роблять вигляд, що не стежать) за змінами в законодавстві і, відповідно, не можуть правильно їх трактувати.

Однак не тільки у свідомості населення виникає двозначне сприйняття становища. Навіть на рівні судової практики немає чіткого розуміння і, відповідно, механізму роботи з такими кредитами. Проаналізуємо, з якими проблемами стикаються люди, банки, страхові компанії та суди на шляху до розв’язання суперечок про те, хто буде сплачувати борги.

Як боржники сприймають заходи щодо захисту їхніх прав

Є цілий перелік причин, які обмежують можливості банків щодо повернення кредитів із зони бойових дій. Частина з них викликана заходами, вжитими урядом для захисту позичальників.

Причина № 1. Закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ввів мораторій на нарахування кредиторами пені і/або штрафів на основну суму заборгованості. Тобто кредити й відсотки за ними продовжують нараховуватися, зупинили тільки штрафування за невиконання або неналежне виконання зобов’язань щодо виплат.

Причина № 2: Той самий закон забороняє кредиторам стягувати і продавати предмет іпотеки, розташований на території проведення АТО. Також не можна виселяти мешканців із переданих в іпотеку приміщень, щодо яких вже є судове рішення про стягнення.

Причина № 3. Згідно із законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», під час дії так званого «особливого періоду» відповідній категорії громадян штрафні санкції та пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також відсотки за користування кредитом не нараховуються.

Причина № 4. Закон «Про мораторій на звернення стягнення на майно громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» забороняє стягнення нерухомого майна, якщо воно підпадає під визначені в ньому критерії.

З одного боку, більшість цих законів лише тимчасово зупиняють нарахування штрафів і права кредиторів на вилучення та реалізацію застав. З іншого боку, подібні заходи вбивають у боржників зацікавленість у погашенні кредитів. Майно не віднімуть, штрафів не буде – заради чого тоді старатися? Набагато легше вдавати, що нічого не розумієш, законів не знаєш, і все списувати на АТО.

Банки розуміють, що всі потрапили в занадто важкі матеріальні умови, тому в роботі з боржниками, які проживають на Донбасі, вибирають найбільш лояльні підходи, йдучи на компроміси, яких у звичайній практиці не зустрінеш.

Адже хтось дійсно не може платити, втративши засоби до існування, і йому потрібен час, щоб відновити сили. Хтось просто виїхав, і не знає, що сталося з його майном, яке залишилося без нагляду на Донбасі, і взагалі чи вартує те, що залишилося, зусиль.

Поки результат для банків невтішний: основне джерело їхніх доходів – кредитування – на сході країни перетворюється на джерело збитків.

Однак не тільки законодавчі обмеження призводять до погіршення кредитного портфеля у зоні АТО. Є ще труднощі з розслідуваннями справ та наданням доказів у спірних ситуаціях.

Страховим і судам потрібні довідки від держорганів

Стягувати застави за кредитами в зоні проведення АТО й на прилеглих територіях, на які теж може поширюватися військова агресія, практично неможливо. Мало того, що тутешнє майно, особливо нерухоме, втрачає свою ліквідність, дуже малою є ймовірність, що воно взагалі вціліє.

Здавалося б: якщо застава застрахована, якщо станеться з нею щось – банк отримає за неї грошове відшкодування. Однак на практиці втілити це вкрай складно.

Страховики обіцяють відшкодування щодо майна, розташованого в зоні бойових дій, якщо воно було втрачене/пошкоджене з причин, не пов’язаних із воєнними ризиками. Але спробуйте ще це довести.

Наприклад, сталося ДТП або згорів будинок, необхідно викликати представників відповідних держорганів (міліцію, МНС) і страхової компанії, які мають розібратися і скласти протоколи, видати довідки для підтвердження. Але навіть у підконтрольних Україні населених пунктах, де проводиться АТО, виїзд на місце події часто неможливий через обстріли. А одних тільки заяв постраждалих для страхових і судових розглядів недостатньо.

Страхові списують усе на тероризм

З одного боку, уряд захищає позичальників із зони проведення антитерористичної операції, обмежуючи щодо них права кредиторів. З іншого – законодавством не пояснюється, як бути з територіями, які зазнали військової агресії, а АТО там ще/вже немає.

Поки вони не увійшли до офіційного переліку населених пунктів проведення АТО, влада не визнає тут терористичних загроз. Водночас якщо, наприклад, страхова компанія знає про випадки тероризму в місті, і їй пред’явили рахунок щодо розташованого там застрахованого майна, чи повинна вона платити?

У будь-якому разі подібні спірні ситуації призводять сторони в суди, що можуть затягуватися на тривалий час, обертаючись величезними витратами. А причина в тому, що згаданий вище перелік міст оновлюється набагато повільніше, ніж події у країні. Якби законодавча реакція встигала вчасно, це давало б розуміння того, що відбувається, учасникам суперечок.

Офіційно позичальники, які проживають у зоні АТО, – цілком доступна аудиторія з погляду повернення кредитів. Водночас на практиці повертати звідси кошти стає дедалі важче. Люди не знають, у що й кому вірити, всі захищають свої інтереси. Позичальники сподіваються, що уряд їх «прикриє» новими поблажками, страхові та суди «не помічають» тут воєнних ризиків, а банки підраховують збитки.

Права кредиторів щодо місцевого населення продовжують обмежуватися, нормальні ринкові взаємини банків та їхніх клієнтів силоміць переводять на політичний рівень. Правильно це чи ні? Можливо, в умовах війни – єдиний варіант. Однак європейські експерти і кредитори Україну поки тільки критикують.

Сергій Демінський

кандидат економічних наук, експерт-аналітик в галузі кредитування, проблемних активів, факторингу

Джерело: Forbes.net.ua