Андрій Оленчик: “Кредитні спілки повинні бути готовими вийти зі своїми пропозиціями і запропонувати реальний професійний діалог”

фото з сайту vaks.org.uaфото з сайту vaks.org.ua
Print Friendly

Як ми вже інформували, 20 жовтня 2015 року у Києві в Українському домі відбувся Форум українських кредитних спілок.  У другій частині заходу був проведений круглий стіл «Спільні гроші – спільна відповідальність», основними темами обговорення якого стали питання запровадження механізмів саморегулювання на ринку кредитних спілок, а також кредитні спілки та система гарантування.  До уваги читачів УкрКС.Інфо  – виступ заступника директора-розпорядника ФГВФО Андрія Оленчика.

Оленчик1“Зараз для всіх очевидно, що кредитні спілки переживають час, з одного боку, колосальних можливостей, а з іншого боку – колосальних ризиків. І дуже важливо кредитним спілкам красиво і впевнено пройти цей етап. Це вже не перший етап, коли кредитні спілки змушені пройти через таке небезпечне «мінне поле». Ви знаєте прекрасно, що ці 23 роки – це були роки часом і романтики, і суворих буднів, і злетів, і падінь. Але ви до цих пір живі, досі працюєте для людей, і це, я думаю, найкраща відповідь всім на питання «Мають бути кредитні спілки чи ні?». Бо без підтримки держави, незважаючи на всі кризи, ви зараз в цьому залі і за вами стоять реальні люди. І в зв’язку з цим треба нагадувати, що ви є, і саме головне – що вас багато. Тобто, самі кредитні спілки можна ігнорувати, але багато сотень тисяч людей, які кредитні спілки представляють, ігнорувати надзвичайно важко. Так, є певний негативний шлейф, який тягнеться і кидає тінь на всіх вас, але немає сенсу, мені здається, в цій ситуації виправдовуватися. Треба говорити  не про те, чого не зробили чи зробили не так ті десять відсотків ринку кредитних спілок, точніше – десять відсотків тих структур, які ходили під брендом кредитних спілок. Треба говорити про інші дев’яносто відсотків, про те, що кредитні спілки роблять і можуть зробити для цієї країни,

Сподіваюся, що щось зміниться і для кредитних спілок, і не тільки, інакше даремний був Майдан, даремні тисячі смертей і мільйони переселенців, і в кінці-кінців, даремно Господь дав цій нації ще один шанс. Але очевидно, що успіх країни і успіх кредитних спілок – вони нероздільні. Тому що в кредитних спілках поєднуються не тільки гроші – там поєднується душа, поєднуються долі дуже багатьох людей, і соціальні питання , і питання націєутворення, і питання економіки, і фінанси – все зв’язано тут дуже гармонійно.

Читайте також: Максим Поляков: “Пересічних громадян, малі підприємства мають кредитувати кредитні спілки”

А що стосується саморегулювання і гарантування вкладів, то очевидно, що вже приходить момент, коли це з теорії «варто-не варто» стає реальністю. Якщо говорити про три рівні цієї системи, то перший рівень – це пруденційний нагляд, де відсікаються базові фінансові ризики. Потім другий рівень – це якщо все-таки в діяльності фінансової установи – чи то банку, чи кредитної спілки – виникають певні проблеми і треба якось ефективно з цим боротися. В основному ця проблема завжди зводилася і розкручувалася до того, що треба тоді дати кредитній спілці рефінансування, щоб вона погасила розриви ліквідності і т.д. Так, це все правильно, хоча це не вся історія. Ну а третій рівень – це рівень, коли вже, як прийнято зараз говорити в банківській системі, банк, а в даному випадку – кредитна спілка, підлягає виведенню з ринку. І там вже включається власне система гарантування вкладів, бо людям треба віддати гроші в межах гарантованої суми, для того, щоб не було соціального вибуху. Але це – не вся технологія і все це набагато складніше.

Зрозуміло, що від регулятора буде вимагатися колосальна гнучкість, і важливо, щоб була політична воля і бажання врахувати специфіку кредитних спілок, бути зацікавленими в тому, щоб кредитні спілки вижили. Причому вижили ті, хто реально працює з людьми і працює для людей,  хто на землі стоїть ногами, щоб їх не загнали в землю по шию.

Читайте також: Владислав Рашкован: Кредитні спілки мають бути збережені в ніші мікрокредитування

Відтак на першому рівні, коли мова йде про регулювання, дуже важливо не застосовувати до кредитних спілок шаблони такі, як до банків. У ряді країн Євросоюзу, наприклад в Польщі, в Ірландії, у Великобританії чи в Литві, в директивах є виключення щодо кредитних спілок. Тобто там особливий режим. Але у нас з цим ще треба буде працювати і саме тут виникає питання саморегулювання. Бо кредитних спілок багато, вони маленькі і знаходяться десь глибоко в регіонах,  територіальних відділень в спілок нема… Тобто, це не банк з центральним офісом в Києві. І що з цим хазяйством робити? Відповідь зі сторони кредитних спілок тут може бути одна: «ми готові взяти на себе частину відповідальності, ми готові самоорганізуватися і запровадити те, що власне й називається саморегулюванням». Насправді це дуже важка дискусія, але вона необхідна. І є всі шанси, що це вийде. Але це має бути реальна політична воля, причому воля двох асоціацій, тому що в даному випадку тут не може бути якогось розриву в позиціях. І, безумовно, треба запропонувати свій механізм саморегулювання. Буде дві саморегулівні організації чи одна – все це питання дискусії, але вам важливо сказати, що «саме кредитні спілки в селах і селищах міського типу – це і є сіль, тому ми візьмемо регулювання на себе, і це буде прозоро, зрозуміло і безпечно».

Що стосується другого рівня, то тут виникає вже інша дилема. Тому що для Нацбанку наразі все зрозуміло з банками – банки можуть звернутися за рефінансуванням, їм встановлюють різні програми фінансового оздоровлення і вони їх виконують. І при цьому вести такі банки достатньо просто. А що з кредитними спілками? От виникають проблеми у кредитних спілок – ніякого рефінансування для кредитних спілок не буде, навіть для самих крупних. Бо сама крупна кредитна спілка менша за самий маленький банк, ну може співставна. Знову ж таки – потрібний один механізм. Потрібно, щоб був якийсь суб’єкт, якому буде довіряти Національний банк – з однієї сторони, а з другої сторони – зрозумілий і відкритий на кредитні спілки. А щоб так було – це можуть бути тільки ті установи, які контролюються і створені самими кредитними спілками. Тут є дві відповіді. Перша – це об’єднані кредитні спілки. Тут якась база вже є, але треба вносити зміни в закон і переглядати мандат ОКСів достатньо серйозно, бо того, що є в ОКСів зараз, недостатньо, щоб виконати цю роль для Національного банку. Або друга – колись говорили про кооперативні банки. Тобто прописувати якийсь кооперативний банк поряд з ОКСами або замість ОКСів – це питання знов-таки обговорення з вашого боку і з боку Національного банку. Кооперативний банк має свої переваги, тому що це все-таки банк – прямий рефінанс, прямий міжбанк, прямий доступ до платіжних систем. Інше питання, що це – не звичайний банк, там мусять бути інші вимоги до капіталу і багато іншого. Це все – достатній клопіт. Принаймні, якщо на першому етапі створити банк не виходить, тоді треба зміцнювати, леліяти і піднімати свої ОКСи. В будь-якому випадку, другий рівень не спрацює по прямій між Національним банком і кредитними спілками так, як  це працює між Національним банком і банками.

Читайте також: Нацкомфінпослуг планує створити Фонд гарантування вкладів

Ну і третє – система гарантування вкладів. Є різні думки стосовно того, потрібна вона чи ні. Хтось скаже, що її не треба, але я не знаю, що було б з банківською системою, якби не було Фонду гарантування вкладів. Тому що по тих банках, які ми прийняли, в нас близько 70 млрд. прямих виплат. І там більше мільйона людей. Що б робили ці мільйон людей, якби вони не отримали в межах 200 тисяч своїх грошей, можна тільки здогадуватися. А от чи актуально це для кредитних спілок? Для нормальних кредитних спілок ризики все-таки менші, якщо це класика і якщо працюють перші два рівні. Але в будь-якому випадку такий рівень, максимально необтяжливий для кредитних спілок, все-таки, думаю, доцільний. Тому що в будь-якій системі бувають збої, особливо коли йде така турбулентність і ті кредитні спілки, які все ж падають незважаючи на все, треба чимось закривати. А на майбутнє треба один раз прийняти якесь доросле рішення для того, щоб бути менш вразливими до таких речей, в тому числі – завдяки цьому третьому рівню. Система гарантування вкладів – це те, чого вимагають всі стандарти і принципи. Тому що будь-який депозит  (а є тільки два різновиди фінустанов, які мають право залучати вклади фізичних осіб – це банки і кредитні спілки), будь який вклад фізичної особи, ким би він не залучався, має бути захищений тією чи іншою системою гарантування вкладів. Одною, двома, трьома – це вже як країна вирішує, але це – факт. І те, що члени кредитних спілок в даному випадку не були захищені – це не радість, що «нас пронесло», це швидше стоїть питання про дискримінацію членів кредитних спілок щодо клієнтів банків.

Як це зробити – знову-таки питання дискусії, питання волі і розрахунків, безумовно. Були різні ідеї – і просто як «мішок грошей» при регуляторі (тоді мова ще йшла про Держфінпослуг чи Нацкомфінпослуг). В іншому варіанті йшла мова про те, що треба створити окремий фонд – але це або дорого, або в принципі не працює економіка. Щоб ви розуміли, Фонд гарантування вкладів, за тою моделлю, як банківський, фінансується таким чином – є регулярні збори у вигляді якогось відсотка від депозитів, потім ці акумульовані регулярні збори ми інвестуємо в державні цінні папери, а ці державні цінні папери приносять інвестиційний дохід, і з цього доходу ми фінансуємося. Візьміть калькулятор і прикиньте по кредитних спілках:  або регулярні збори мають бути величезні і їх постійно буде «проїдати» утримання апарату, або цих коштів не вистачає і апарату повинно бути півтора землекопа.  Третій варіант – щоб кредитні спілки приєдналися до банківського фонду гарантування вкладів. Це здається з усіх точок зору ніби найпростіший шлях. І для Фонду гарантування вкладів не є серйозною проблемою і технічно не складно прийняти кредитні спілки.

2

фото з сайту vaks.org.ua

Важливо розуміти, що як тільки вирішиться щодо регулятора, питання гарантування одразу стане в повний зріст і я не думаю, що кредитним спілкам дадуть шанс довго думати, чого вони хочуть. Тому краще, щоб у вас була якась виважена позиція, яку можна запропонувати. Бо перші дві альтернативи малоймовірні – окремий фонд ви навряд чи створите, мішок з грошима на рівні держави навряд чи вам дозволять і Нацбанк точно не погодиться ним управляти, як свого часу колись погоджувалася Держфінпослуг теоретично. Тому приєднання до банківського фонду – це одна альтернатива, друга альтернатива – це запропонувати щось радикально інше. Наприклад, в режимі саморегулювання ви закриєте цю функцію якимось іншим чином, не плутаючи це з державою, але так прозоро і зрозуміло для держави, що держава може спати спокійно і ваші вкладники – також. Це достатньо фантастична річ, але пора подумати, сформулювати для себе позицію чи кілька позицій, і бути готовими вийти зі своїми пропозиціями і запропонувати реальний професійний діалог.

Я дивлюся на всі ці речі достатньо оптимістично. Якщо голос кредитних спілок буде достатньо сильний і консолідований – раз, друге – якщо буде професійна єдина позиція, яку можна відстоювати,  і третє – якщо при цьому показати, який досвід уже є і які ресурси є, і що це все вже працює за кордоном – шанси достатньо високі. Головне – щось запропонувати і підтвердити, що це реально і ви готові взяти на себе відповідальність, ви готові будувати цю систему, якщо як мінімум вам не будуть активно заважати.”

Джерело: УкрКС.Інфо

"Андрій Оленчик: "Кредитні спілки повинні бути готовими вийти зі своїми пропозиціями і запропонувати реальний професійний діалог"", 5 out of 5 based on 5 ratings.