Ірина Драгомирецька: “Кредитні спілки – це не каси взаємодопомоги”

Dragomyretska
Print Friendly

DragomyretskaХочу в черговий раз звернутися до експертів, які так хочуть, щоб кредитні спілки перевести в каси взаємодопомоги. Наприклад, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь так прямо і заявляє: «Кредитні спілки повинні працювати як каси взаємодомомоги…»

Чи хтось із тих експертів, які «ратують» за те, щоб кредитні спілки працювали як каси взаємодопомоги,  мають уяву як працювали каси взаємодопомоги? Чи були ці експерти їх членами, чи користувалися їх послугами?

По-перше, каси взаємодопомоги створювалися на великих підприємствах, організаціях, де існували профспілки, які від своїх внесків виділяли відповідний відсоток касі взаємодопомоги, щоб вона діяла. Кошти від профспілки, в першу чергу, йшли на оплату касиру, який один раз на місяць обходив членів каси взаємодопоиоги, збирав по 5-10 рублів, з тих, хто мав можливість здавати. А в кінці року ця людина, яка за 12 місяців наскладала 60-120 рублів, могла їх взяти і використати на свої потреби.

При переході України на ринкові умови в 90-х роках, кошти каси взаємодопомоги знецінилися і вони почали зникати. Але люди потребували фінансової підтримки для вирішення фінасових питань, оскільки життя продовжувалося. Ряд профспілкових лідерів почав шукати інші шляхи, як допомогти своїм членам… В такому стані були пересічні громадяни України, всі шукали виходу із складної ситуації. І тоді, як вихід, з дозволу першого Президента України Л.М. Кравчука було запропоновано відродити кредитні спілки.

На сьогодні в Україні великих підприємств залишилися одиниці, в основному працюють малі підприємства, СПД, одноосібники. На базі села, малого містечка кас взаємодопомоги не існувало – натомість там були організовані кооперативи.

Пройшло 20 років і сьогодні кредитним спілкам пропонують повернутися в 80-ті роки і працювати, як каси взаємодопомоги. Хотілось побачити хоч одного сьогоднішнього експерта, який би створив касу взаємодопомоги та користувався її послугами.

Згідна з тим, що через 20 років існування кредитних спілок потрібні зміни законодавства. Ніхто не вважає, що потрібно підтримувати псевдокредитні спілки. Ринок кредитних спілок потребує очищення і об’єднання кредитних спілок разом із класичними кредитними спілками готові допомагати в цьому.

Але невже Україна,  одна із 101 держави світу, буде першою, яка ліквідує кредитні спілки?

Пропоную «експертам» над цим задуматися, і, перш ніж щось писати та радити, добре вивчити історію діяльності кредитних спілок, діюче законодавство, щоб не писати недостовірні статті.

Голова Правління КС «Гарант»
І.М.Драгомирецька

  • Ростислав Гайдаенко

    Все, що чую – майже ту саму, що і 20 років назад, боротьбу за право називатись “тим самим, єдиним та справжнім” експертом. З моменту підписання Указу Л.М. Кравчуком у нас було все. Був тимчасовий закон, який ми самі написали. Були кошти, і не маленькі, від міжнародних донорів. Були і стажування і навчання, і плідна взаємодія із регулятором. Навіть “свої” люди той регулятор очолювали.

    Чого не було і немає? Сучасних технологій, власних процесингових центрів, пластикових карток, інтернет-телефон-банкінгу, глибокого усвдомлення і ефективного лобіювання своїх інтересів на рівні законодавства.

    То чого ображатись, що є люди, які дедалі менше вірять, що все це кредитні спілки зможуть для себе і для своїх членів зробити, і чому вже так з порогу шукати ворога в особі тих, хто порівнює нас із касами взаємодопомоги?

    Відкладіть у бік свої амбіції як “експерта”, об’єднайтеся у одну потужну асоціацію, зробіть одну, але потужну об’єднану кредитну спілку, придбайте один, але сучасний на всіх процесинговий центр, розробіть один, але ефективний і гнучкий програмний продукт, об’єднайте маркетингові та лоббістські зусилля і перестаньте шукати ворогів, які вам все це заважають робити. Тоді не буде часу виявляти хто у нас самий справжній експерт.

    А історію розвитку сучасного кредитно-кооперативного руху в Україні ми чули вже стільки разів і у такій кількості інтерпретацій, що більше того не потребуємо.(:smile:)

  • Малюк

    Кредитні спілки – це не каси взаємодопомоги. Не згоден. Можливо і каси взаємодопомоги, але за сучасних суспільно-економічних умов. Звісно, що кредитні спілки не тотожні тим касам взаємодопомоги, що були при профспілках совєтських часів. Між тим, хочу звернути увагу на застосування авторкою словосполучення, яке, на мою думку, є помилковим і взагалі не повинно застосовуватись щодо кредитних спілок. Ось воно: “Ринок кредитних спілок …”. Ніякого ринку кредитних спілок не існує. Не існує тому, що кредитні спілки не задовольняють суспільні потреби. Діяльність кожної кредитної спілки спрямована не зовні, як то у комерційних структур, а у середину – для задоволення потреб своїх членів. Тобто, кожна кредитна спілка має свій власний обмежений ринок. Загального ринку кредитних спілок не існує. Тому, вважаю, що до кредитних спілок правільно застосовувати слово не ринок, а рух. Тобто має бути так: “Рух кредитних спілок …”

    • Ivan Vyshnevskiy

      Погоджусь, щодо некоректного використання терміну “ринок”. Це передбачає відносини: “продавець – клієнт”.
      Вважаю, що в спілці не має бути “клієнтських відносин”, оскільки це руйнує природу спілки.
      Щодо використання терміну “рух” – я не є прихильником цього. Відразу хочеться додати “Броунівський”. До того часу, поки будемо йти “хто в тин, хто по дрова” – банки та інші фінансові оператори займуть всі ніші і спілки, а регуляторні вимоги постійно будуть зростати і через це поодинці будуть закриватись спілки. Щонайменше через збитковість, не кажучи про інші фактори.

  • Максим Еременко

    Отличная статья! Курсор сорвался и неумышленно поставил оценку меньше, а статья заслуживает максимальной оценки… На самом деле большинство тех, кто сейчас высказывает неконструктивную критику в адрес кредитной кооперации в Украине под титулом “экспертов”, экспертами в этой области, как правило не являются. Это либо банковские, либо правительственные функционеры, никогда не сталкивавшиеся с рынком кредитных союзов и составившие своё мнение из различных публикаций, далёких от действительности.

  • Ivan Vyshnevskiy

    Ірина Максимівна, особиста подяка! Змістовно та аргументовано.